Полный спектр лабораторных исследований
Высоко-
квалифицированный кадровый состав
Независимая лабораторная диагностика
Конфиденциальность результатов исследований
Высокая
достоверность результатов
Оборудование
ведущих производителей

Определение креатинина

МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ КРЕАТИНУ І КРЕАТИНІНУ, ЇХ КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ

Джерелом креатину в організмі може бути як його екзогенне надходження із кормами тваринного походження (м’ясо, печінка тощо), так і ендогенний синтез у периферійних тканинах (переважно у нирках та печінці) із аргініну, гліцину і метіоніну. Із плином крові він потрапляє до м’язової тканини, де за участі креатинфосфокінази фосфорилюється з утворенням креатинфосфату. Останній виступає джерелом енергії для м’язового скорочення. Дегідратований креатин – креатинін – в організмі не використовується і виділяється із сечею.

Методи визначення креатиніну та креатину в біологічних рідинах можна поділити на дві великих групи: неферметативні та ферментативні. До нефермантативних методів відносяться колориметричні (однієї точки) та кінетичні (кінцевої точки).

Найбільш поширеними неферментативними методами є методи, що ґрунтуються на кольоровій реакції Яффе. Її суть полягає у здатності креатиніну утворювати із пікриновою кислотою у лужному середовищі забарвлену в помаранчево-рожевий колір таутомерну форму пікрату креатиніну, що визначається колориметрично. Основною відмінністю цих методів є використання різних речовин для осадження білків: трихлороцтової кислоти (за Б.Є. Берхін та ін., 1954), вольфрамату натрію (за Фоліним і Ву, 1919) або самої пікринової кислоти (Поппер та ін., 1937). Найбільш специфічним із них вважається останній, тоді як на точність інших можуть значно впливати неспецифічні хромогени (глюкоза, піровиноградна кислота тощо).

Методи кінцевої точки дозволяють підвищити специфічність визначення креатиніну за реакцією Яффе, що досягається за допомогою: 1) розкладу креатиніну з використанням мікроорганізмів – коринебактерій (метод Міллера і Дубо); 2) видаленням неспецифічних хромогенів; 3) попереднім електрофоретичним або хроматографічним відділенням креатиніну від інших хромогенів. Слід зазначити, що методи визначення вмісту креатиніну за кінцевою точкою є достатньо трудомісткими та використовуються рідко.

Останнім часом у лабораторній практиці все частіше використовуються достатньо специфічні та точні ферментативні методи, що ґрунтуються на розкладанні креатиніну або креатинфосфокіназою, або ферментами коринебактерій. Облік результатів ведеться різними методами, у тому числі з використанням оптичного тесту Варбурга. Він ґрунтується на спряженій ферментативній реакції за участі коферменту НАДН або НАДФН, які мають максимум поглинання в УФ області при 340 нм, в той же час їх окислена форма, що утворюється в результаті реакції (НАД+ або НАДФ+), при цій довжині хвилі світло не поглинає.

Широке використання ферментативних методів на основі тесту Варбурга ускладнює необхідність використання фотометричного обладнання, що має кюветне відділення із термостатом.

Креатин визначається у вигляді креатиніну. Для такого гідролізу нагрівають відповідні розчини при високій температурі в присутності соляної кислоти. Після цього розраховують концентрацію креатину як різницю між сумарним вмістом креатину і креатиніну та вмістом креатиніну та перемножують отриману величину на 1,16, тобто переводять концентрацію креатиніну (Mr= 113) у концентрацію креатину (Mr = 131).

Вміст креатину та креатиніну у сироватці крові підтримується на відносно постійному рівні. Креатин є пороговою речовиною, що реабсорбується у ниркових канальцях. Креатинін же не має ниркового порогу, тому його концентрація у крові та сечі часто використовується для оцінки рівня гломерулярної фільтрації.

Гіперкреатинінемія може бути ретенційною та продуктивною.

Ретенційна пов’язана зі зниженням рівня клубочкової фільтрації при ураженні паренхіми нирок та обтурації сечовидільних шляхів. Хоча вміст креатиніну не дає змоги виявити ниркову недостатність на ранніх її стадіях, стійке його зростання поряд зі збільшенням концентрації сечовини є характерною ознакою ураження нирок ще до появи відповідних клінічних ознак.

Продуктивна пов’язана із надмірним утворенням креатиніну при кишковій непрохідності, пневмоніях, лихоманках, декомпенсації серцево-судинної системи, а також голодуванні та значних фізичних навантаженнях. Зростання концентрації креатиніну може спостерігатися при ендокринній патології – тяжкий перебіг цукрового діабету, акромегалія, гіпертиреоз, гіперфункція наднирників.

Зниження рівню креатиніну спостерігається пропорційно зменшенню м’язової маси та в першій половині вагітності.

Із сечею виводиться не лише ендогенний, але й креатинін, що надійшов із кормами, тому вміст цього метаболіту залежить від характеру годівлі.

Підвищене виведення креатиніну із сечею спостерігається при захворюваннях, які супроводжуються гіперкреатинінемією, особливо на тлі вираженої функціональної недостатності печінки.

Зменшується виведення креатиніну із сечею характерне для тривалого голодування, м’язової атрофії, парезів та паралічів, дегенеративних змін у нирках (амілоїдоз).

Оскільки креатинін є речовиною, яка вільно фільтрується клубочками нирок і не реабсорбується, його концентрація у плазмі та сечі використовується для визначення очисної здатності нирок – кліренсу:

Vпл = U • Vс / Р,

де Vпл – об’єм плазми, що очищується від креатиніну, мл;

U – концентрація креатиніну в сечі, мкмоль/л ;

Vс – об’єм сечі, зібраної за певний час, л/год;

Р – концентрація креатиніну в плазмі, мкмоль/л.

Гіперкреатинемія спостерігається при некрозах та атрофії скелетних м’язів, непрохідності кишечнику, переломах, інфекційних захворюваннях, ендокринній патології (цукровий діабет, гіпертиреоз, синдром Іценко-Кушинга, акромегалія), декомпенсації функції серцево-судинної системи.

Ураження периферійної нервової системи не супроводжуються гіперкреатинемією, що використовується для їх диференційної діагностики.

У сечі здорових тварин, як правило, креатин відсутній. Його поява в сечі носить назву креатинурія і спостерігається при хворобах, що супроводжуються порушенням обміну креатину (Е-авітаміноз, цукровий діабет, міоглобінурія, паренхіматозні гепатити). Креатинурія може бути фізіологічною, що спостерігається при надмірній годівлі тварин м’ясом, вагітності, у ранній післяродовий період, в період інтенсивного нарощування м’язової маси.