Лямбліоз – протозойна інвазія, збудником якої є жгутикове найпростіше Lamblia intestinalis, що протікає переважно з ураженням тонкої кишки і супроводжується у більшості алергічними реакціями і неврологічними симптомами.
У циклі розвитку лямблії розрізняють вегетативну (трофозоіт) і цистну стадії. Розмножуються лямблії в місцях найбільшого їх скупчення шляхом парного поділу. Процес поділу займає 15 – 20 хвилин, що сприяє інтенсивному заселенню кишечника найпростішими. У зовнішнє середовище виділяються з фекаліями в основному у вигляді цист.
Основними клінічними формами захворювання є кишкова і печінкова. Кишкова форма характеризується явищами ентероколіту, гастриту, дисбактеріозу так як найпростіші механічно блокують всмоктувальну поверхню ворсинок, пошкоджують ентероцити. Печінкова форма дає картину холециститу, гепато-холециститу або холангіту, може стимулювати напади жовчнокам’яної хвороби.
Для постановки діагнозу найбільш доцільно проведення ІФА та копрологічних досліджень, але слід враховувати, що лямблії виділяються періодично.
Періоди, коли паразити або їх цисти виділяються у великих кількостях («позитивна фаза»), змінюються періодами дуже мізерного виділення («негативна фаза»). Тривалість цих фаз коливається від 2-3 діб до 2-3 тижнів. Тому при підозрі на лямбліоз дослідження рекомендується проводити з інтервалом в один тиждень протягом 4-5 тижнів.
Важливо знати, що лямбліоз є небезпечним захворюванням і для людини. У дорослих частіше зустрічається латентний лямбліоз та носійство лямблій, які можуть переходити в клінічні форми. Слід зазначити, що найбільш сприйнятливі діти, що нерідко викликає невротичні симптоми, порушення обмінних процесів, затримку збільшення маси тіла, виникнення анемії гипохромного типу. Імунітет після цього захворювання ненапружений і нестійкий.
